Чи далеко десь, чи поруч,
як законності взірець,
жив в банановій країні
генеральний Брехунець.

Жив не бідно, не багато,
службу ніс, банани ів.
Обіймав посаду знатну -
бо царя свого любив.

Тільки той про щось подума -
генеральний блимене: "Єсть!" -
прислужитися цареві
Брехунець вважав за честь.

Десь поцьомає у дипку,
десь до ручки припаде,
десь надьожу-государя
через пастку проведе.

Та знайшлися недоноски
у банановій глуші,
котрі геть не розуміли
брехунцевої душі.

Закидали бідоласі -
що він ледь не спав з лиця.
У відставку відправляти
зібралися Брехунця.

Та надьожа-цар великий -
Брехунцеві допоміг,
і усіх тих недоносків
генеральний переміг.

У банановій країні
знову тиша й благодать:
ті, хто треба - всі на волі,
хто не треба - всі сидять.

От і вся вам побрехенька
від початку до кінця.
Ну, а хто мені не вірить -
хай спитає Брехунця